Як відомо, ідея виховання гармонійної людини корінням сягає античності. Зокрема, ще Платон вважав показником повноцінності розвитку особистості гармонію інтересів держави і громадянина, краси духовної і фізичної. Та й Аристотель пропонував гармонійно розвивати три сторони виховання, а саме: фізичну, моральну і розумову. Піфагорійці вважали домінуючою гармонію особистості з оточуючим світом, а, наприклад, музику — засобом досягнення цієї гармонії. Конфуціанці, у свою чергу, найважливішим принципом гармонійного розвитку суспільства вважали суворе підпорядкування нижчих верств вищим, а мистецтво — одним із кращих засобів перевиховання людей.

Цікавою була і позиція мудреців середньовічного Близького Сходу, які стверджували, що мистецтво, зокрема музика, повинне умиротворювати людей, робити максимально гармонійними їхні стосунки.

Мистецтво і в наступні епохи займало значне місце в житті людини, виконуючи свої важливі функції, у тому числі — спрямовувати індивіда на гармонійний зв’язок із навколишнім середовищем та іншими людьми.

Вчені В. О.Сухомлинського, П. Р.Атутова, С. С.Рубінштейна, М. Н.Скаткина також зазначали, що всебічний розвиток особистості школяра передбачає розквіт усіх духовних сил і здібностей людини, її гармонійний фізичний розвиток, формування моральності, творчого ставлення до кожної справи, естетичних смаків.

На нашу думку, таке мистецтво, як хореографія, може відіграти не менш значну роль у вихованні підростаючого покоління, аніж музика та образотворче мистецтво, розвиваючи не тільки емоційну сферу, але й вдосконалюючи людину фізично. На уроках хореографії є всі можливості навчити дітей розуміти сигнали їхніх тіл.

Людям, особливо у дитячому віці, властива потреба у русі. І чим людина молодша, тим ця потреба може задовольнятися повніше. Тому перед школою сьогодні постає дуже важливе завдання: запобігти можливі негативні наслідки гіпер та гіподинамії за рахунок правильної організації фізичного виховання дітей, в якому домінуючу роль можуть відіграти уроки (факультативи, художні студії тощо) хореографії.

Як відомо, хореографія — мистецтво синтетичне. У ньому музика оживає в русі, набуває дотичної форми, а рухи стають надзвичайно чутливими. Мальовничість і графічність поз та положень танцюристів, барвистість костюмів поєднують хореографію із живописом і скульптурою. Акторська майстерність танцівників, у свою чергу, перетворює танець у красиве театральне дійство. Все це комплексно дозволяє використовувати хореографію як ефективний засіб гармонійного естетичного виховання молодших школярів. Доказом цього є, хоча б, те, що навчання мистецтву танцю відбувається паралельно із музичним вихованням, коли діти вчаться розуміти, слухати і чути музику, органічно поєднувати в єдине ціле рухи і музику. Та й, окрім розвитку специфічно музичних якостей, танець дає можливість школярам фізично розвиватися.

Хореографія також сприяє виробленню в дітей правильної постави, впевненої легкої ходи, спритності та витонченості рухів. Тренування найтонших рухових навичок, що відбувається у процесі навчання хореографії, пов’язане із мобілізацією багатьох фізіологічних функцій людського організму: кровообігу, дихання, нервово — м’язової діяльності тощо. А розуміння фізичних можливостей свого тіла, як відомо, сприяє вихованню впевненості у собі, запобігає появі різних психологічних комплексів.